… Вони втомились від гонки на виживання ціною зброї, конфліктів, бар’єрів і розривів. Їм набридли оффшорні скандали.Вони не в силах терпіти тарифний геноцид. Їх нудить від політичної корупції… Вони ледь виживають, бо деструкція, хворобливість суспільства, пустопорожність, гібридність, травмованість, надламаність, фрустрація, безпорадність та безвідповідальність стали ознаками їх життя на рідній землі… Вони – жінки України, і вони за радикальні зміни. В цьому вкотре переконалася, перебуваючи з робочим візитом на Миколаївщині і спілкуючись з учасниками круглого столу «Українська жінка і політика: реальність, проблеми, радикальні зміни», який щойно пройшов у місті кораблів — Миколаєві. Традиційно захід організовано Всеукраїнським Жіночим Рухом «Жінки за зміни» під егідою Радикальної Партії Олег Ляшко.
… Як часто ми називаємо політиками тих, хто має мандат довіри від народу та представляє інтереси простих українців у владі. Та емпірично доведено: державним діячем можна бути на своєму робочому місці, головне, щоб до тебе мали довіру і віру. Я уважно слухала пряму мову жінок-лідерів з Первомайська та Вознесенська, Баштанки та Южноукраїнська, Нового Бугу та Миколаєва. Кожна з них емоційно артикулювала проблеми, які давно стали болем. Наслідки «вдалої» медичної реформи, перші прояви «потужної» реформи освіти, відкриті рани суспільства від прояву зовнішньої агресії – все це їх власний біль та нестерпне бажання все це змінити. Я не знаю, чи є вони, ці жінки, учасниками соціального проекту «Жінки – це 50% успіху України» , ініціатором якого є Національний демократичний інститут (NDI) NDI Foundation, спрямований на активізацію та підтримку жінок в громадському та політичному житті, врівноваження представництва жінок та чоловіків на ключових позиціях заради пришвидшення створення справді європейської моделі суспільства, та аналіз їх діяльності свідчить про те, що неймінг цього проекту не порожній звук. Вони — прості українки, вони не працюють під головним куполом країни, вони живуть під блакитним куполом неба на своїй рідній землі і кожна з них має свій план порятунку країни.
Сьогодні, коли майже щотижня я як модератор проводжу круглі столи «Українська жінка і політика: реальність, проблеми, радикальні зміни» в регіонах країни, констатую, що проблема рівноправності та рівно вартості жінки та чоловіка, причини низького рівня громадсько-політичної участі жінок, гендерна рівність та участь українського жіноцтва у політичному житті країни, можливість жіноцтва впливати на законодавчий процес через своїх представників у парламенті, через лобістські групи та через масові івенти, паритетна демократія як засіб створення соціального середовища, однаково сприятливого для життя та самореалізації як жінок, так і чоловіків, існування жіночих рухів в Україні, шляхи реалізації лідерських якостей жінки та відстоювання своїх громадянських прав в умовах сучасного політичного життя України, а головне – радикальні зміни в країні — питання, які об’єднують жінок і вартують актуалізації на порядку денному держави. Жінка у політиці і владі: сьогодні це не примха, не мейнстрім, сьогодні – це екзистенційна необхідність.
… Час як завжди на реактивній швидкості наблизив фініш нашої зустрічі. А я вже як мантру повторюю: «Плідний відкритий діалог та обмін досвідом між експертами, представниками місцевої влади, представниками громадського середовища та волонтерських рухів відкрив нову сторінку в роботі Всеукраїнського Жіночого Руху «Жінки за зміни», а для мене особисто і моєї колеги Інни Силантьєвої Инна Силантьева — нові завдання та алгоритми їх вирішення».
На постдискусійному етапі було підведено завершальні підсумки, розроблено рекомендації, визначено результати заходу, а головне – учасниці одностайно ухвалили рішення про проведення регіонального Форуму ««ЖІНКИ ЗА ЗМІНИ, СТАБІЛЬНІСТЬ І БЛАГОПОЛУЧЧЯ
КОЖНОЇ РОДИНИ» за участі жінок-лідерів та представників місцевих органів влади, аби об’єднати зусилля для вирішення проблем та усунення перепон на шляху до благополуччя і стабільності життя жителів Миколаївщини.
За спостереженнями політологів, даними числених соціологічних досліджень, рівень довіри як до політичних сил в Україні, які перебувають сьогодні при владі, так і тих, які вже були при владі, стрімко падає. Суспільство артикулює високий запит на нові демократичні політичні сили. Серед своїх колег політичних психологів все частіше чую: «Партії, які добровільно продемонструють відданість демократичним принципам, відповідально підійдуть до формування списків на паритетних засадах, докладуть зусиль для пошуку та залучення компетентних жінок до своїх лав і зроблять це своїм трендом, будуть мати значні конкурентні переваги»…
P.P.S. … Ми говоримо, що має бути згенерована нова державна парадигма. Ми перманентно в пошуках алгоритмів цієї генерації, ми вказуємо на те, що має бути сконструйована нова аксіологічна модель. То може чоловікам варто надати мандат довіри жінці. Ні, не в тому сенсі, щоб елімінувати сталу патріархальну ієрархію, а синтезувати потенціали і у цьому конструктивному «політ симбіозі» знайти ліки для одужання суспільства, країни, яка страждає вже хронічними хворобами, не дивлячись на такий юний вік…

Автор: Вілена Воронова

Коментувати