Головна умова збереження культурної спадщини – бажання її зберегти.
   Він має не лише бажання, а й непересічний талант і залюбленість у власну справу.
   Він – Юрій Храпай – всесвітньо відомий графік і каліграф, людина, завдяки якій пам’ятники української рукописної писемності отримують нове життя.
   У його рукописній майстерні відтворено давньоукраїнські рукописні шедеври, створені ще в XII-XIV століттях в князівських скрипторіях Києва, Переяслава, Чернігова, Луцька, більше сотні окремих аркушів відомих манускриптів (зокрема Київський Псалтир, Оршанське, Луцьке, Реймське Євангелія), 10 рукописів з відтвореними автентичними текстами, серед яких «Руська Правда», «Слово про закон і благодать митрополита Іларіона», «Слово о полку Ігоревім», «Сказання про житіє і подвиг Михайла Чернігівського», «Повість про житіє святих князів Бориса і Гліба», «Литовський Статут» 1528 року…
   Днями під головним куполом, у стінах Верховної Ради України, відбулась унікальна виставка відтворених Юрієм Храпаєм пам’ятників рукописної писемності: «Давньоукраїнські манускрипти – повернення в культурний простір», яку урочисто відкрив лідер Радикальної партії, апологет збереження української ідентичності, Олег Ляшко. Власне саму виставку організував Креативно-стратегічний відділ Радикальної партії Олега Ляшка.
   Основною метою заходу стала демонстрація автентичних копій перлин національної культурної і рукописної спадщини широкому загалу, оскільки більшість предметів давньоукраїнського рукописного мистецтва наразі знаходиться в іноземних книгосховищах.
   Поруч із унікальною виставкою робіт Юрія Храпая під егідою Радикальної партії України відбувся й масштабний круглий стіл: «Нове життя історико-культурної спадщини. Збереження і захист культурних цінностей: виклики та загрози», у ході якого фахівці та небайдужі представники громадськості об’єднались навколо проблематики збереження та розвитку української культури.
   Культурні надбання кожної нації – це скарб людської цивілізації. Збережена та примножена протягом багатьох тисячоліть культура – унікальна історична пам’ять кожної сучасної держави, бо забезпечує духовний зв’язок поколінь.
   В умовах постійних спроб асиміляції з боку іноземних держав українська культура не лише змогла вижити, але й подарувала світу безліч шедеврів. Матеріальні та духовні скарби, що були створені предками, крізь віки дійшли до нас.
   І наш обов’язок сьогодні: не лише зберегти, а й примножити їх.
   Ціною власних зусиль ми повинні боротись із ризиками духовного банкрутства нащадків та закласти ідеологічний фундамент для розбудови суспільства майбутнього на основі нашого історичного коріння, мови, звичаїв і традицій, а не запозичених стереотипів та імпортованих шаблонів.

Коментувати