Мосійчук Ігор Володимирович

Мосійчук Ігор Володимирович

Народився 5 травня 1972 року в м. Лубни Полтавської області.

Громадська діяльність

Після школи за призовом пішов до армії, служив на Далекому Сході.  Будучи солдатом-строковиком радянської армії Мосійчук утворив там гурток української націоналістичної молоді.

У 1991 р. на знак підтримки Акту проголошення незалежності України вибив собі на руці татуювання у вигляді Тризуба, за що отримав кілька діб гауптвахти.

Після повернення додому, у 1993 році, разом із Олегом Гаврильченко, відновив випуск української газети «Хлібороб», кора виходила в Лубнах ще в часи Російської імперії.

1994 р. — вступив до УНА-УНСО.

18 липня 1995 р. — під час похорону Патріарха Володимира, брав активну участь у бійці між «унсовцями» та бійцями спецпідрозділу «Беркут», які перешкоджали похованню. Через декілька днів разом із двома іншими членами організації внаслідок провокації затриманий правоохоронцями на станції Гребінки.

До січня 1996 року перебував на нелегальному становищі.

Згодом був помічником-консультантом народного депутата України Юрія Тими, активно співпрацював із радянськими дисидентами Анатолієм Лупиносом та Петром Хмаруком.

1996 р. — був заарештований у  Полтаві. За сфабрикованим вироком отримав рік позбавлення волі, але після втручання відомих політиків за півроку звільнився.

Проживаючи в Полтаві, разом з чільними діячами УНА-УНСО Андрієм Гринем та Валерієм Пальчиком редагував газети «Наше слово» та «Наш край», організовував одну з останніх прижиттєвих виставок заслуженого художника України Данила Нарбута.

Після розвалу УНА-УНСО у 1998 році вступив до СНПУ. Брав участь у акціях протесту проти режиму Леоніда Кучми, був частим гостем української студії радіо «Свобода».

2004 р. — після ІХ-у з’їзду СНПУ (який перетворив партію у Всеукраїнське об’єднання «Свобода», змінив символіку та програму) виходить з партійних лав.

2006 р. — виступив з ініціативою відновлення газети «Вечірній Васильків», посаду головного редактора якої з тих пір обіймає. Розпочав журналістські розслідування, які набули широкого резонансу в місті. В газеті надрукували статтю про діяльність Васильківської нафтобази, де фігурували кілька депутатів міської ради. Після цього журналіст був жорстоко побитий; йому погрожували через телефон.

Продовжував публікувати гострі матеріали, що критикували діяльність місцевої влади, яка в свою чергу почала чинити тиск і перешкоди в роботі журналістів. Звернувся за допомогою до громади, а також розмістив в соціальних мережах лист-звернення до генерального прокурора та голови СБУ.

Знайомиться з керівництвом ГО «Патріот України», яке виступило на його підтримку.

2010 р. — спільно з іншими однодумцями виступає ініціатором започаткування Соціал-Національної Асамблеї та стає членом керівництва вказаної структури — обіймає посаду члена Виконавчого комітету СНА та призначається Головою Прес-служби СНА. Бере участь у підготовці реєстрації соціал-націоналістичної політичної партії.

Наприкінці серпня 2011 року у Києві та Василькові були заарештовані старшини місцевих осередків Організації «Патріот України» (Сергій Бевз, Володимир Шпара, Олексій Чернега) та активісти СНА Ігор Мосійчук і Віталій Зателепа. Їм інкримінували підготовку теракту. Почалася справа так званих «васильківських терористів», яка набула всеукраїнського резонансу. Дані дії СБУ та МВС організований соціал-націоналістичних рух розцінив як політичні репресії. У зв’язку з чим у різних містах країни проходили акції протесту проти політичних репресій щодо українських націоналістів. Комітет визволення політв’язнів виступив на захист так званих «васильківських терористів».

З серпня 2011 по лютий 2014 Ігор Мосійчук, разом з іншими «васильківськими терористами» (Сергієм Бевзом та Володимиром Шпарою) утримувався у сумнозвісній ще з радянських часів Лук’янівській в’язниці. З початком судових засідань у справі «васильківських терористів» Ігор Мосійчук зробив з-за грат цілий ряд звернень до журналістів та громадськості щодо абсурдності самої справи та її репресивного характеру.

Перебуваючи за ґратами, 2 червня 2013 року Мосійчук взяв участь у дострокових виборах васильківського міського голови. Його кандидатуру висунула опозиційна політична партія «За Україну» при підпримці Спілки офіцерів України, товариства «Меморіал» та інших громадських організацій. Довіреною особою Мосійчука став Герой України, колишній радянський політв’язень Левко Лук’яненко; Мосійчука також підтримав сотник УПА Мирослав Симчич-Кривоніс. Керівником виборчого штабу став Ігор Криворучко. Передвиборчу агітацію проводили члени ГО «Патріот України» та Соціал-Національної Асамблеї, які закрили незаконний гральний заклад у Василькові та організували марш через місто «… із запаленими фаєрами, під гаслами „Заберіть казино, поверніть Мосійчука“ і „Свободу патріотам!“».

У січні 2014 року отримав шість років ув’язнення, амністований у лютому після перемоги Революції Гідності. Через рік, 13 лютого 2015 року Колегія суддів Апеляційного суду Київської області зняла з Ігоря Мосійчука та його побратимів обвинувачення у тероризмі; справа проти них була закрита за відсутністю складу злочину.

Після створення при активній участі Соціал-Національної Асамблеї добровольчого батальйону МВС України «Азов», став заступником командира батальйону по зв’язках з громадськістю. Брав участь у бойових операціях, зокрема звільненні Маріуполя і затримці ряду впливових сепаратистів.

У травні 2014 року обраний депутатом Київради від «Радикальної партії Олега Ляшка», став головою постійної комісії з питань дотримання законності, правопорядку та боротьби з корупцією.

На позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року балотувався в Верховну Раду від «Радикальної партії Олега Ляшка» по загальнодержавному багатомандатному округу, № 9 у партійному списку. Обраний народним депутатом Верховної Ради України VIII скликання. У Раді займає посаду першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

2016 р. — на основі сфабрикованих доказів був несправедливо обвинувачений в отриманні неправомірної вигоди. Екс-генеральний прокурор Віктор Шокін, порушуючи регламент Верховної Ради і Конституцію, вніс до парламенту подання на зняття з Ігоря Мосійчука депутатської недоторканості, затримання та арешт, яке на емоціях після демонстрації в залі змонтованого відео підтримала більшість народних депутатів. Пізніше частина з них, отямившись, відликала свої голоси. 2 місяці перебував в ув’язненні, піддавався тортурам — ненадання медичної допомоги, внаслідок чого серйозно підірвав своє здоров’я. 15 листопада був звільнений з-під варти. Подав позов до Вищого адміністративного суду України, щодо визнання незаконною постанови Верховної Ради про позбавлення його депутатської недоторканості, затримання та арешт. ВАСУ задовільнив позов. Генеральна прокуратура України та Верховна Рада спробували оскаржити рішення ВАСУ у Верховному суді України, проте пленум суддів підтвердив рішення ВАСУ. Це могло б стати підставою для закриття кримінального провадження проти Ігоря Мосійчука, проте він наполягає на тому, щоб довести власну невинуватість в судовому порядку. Наразі справу передано до Солом’янського суду м. Києва, і в кінці червня має початись її розгляд по суты. Ігор Мосійчук має чисельні докази на свою користь, в тому числі — результати експертиз, що дає всі підстави сподіватись на справедливе рішення суду.